Продовжую свою історію створення дистанційного курсу по промисловиммережам…
Лабораторні по мережам без фізичних
мереж???
Стандартну мінімальну програму по пром.мережам я вже давно сформував.
Це
- загальне бла-бла-бла (але дуже потрібне)
- фізичний рівень + стандартні послідовні інтерфейси
- Modbus RTU (мінімум) + Modbus TCP (бажано)
- Ethernet + TCP/IP (по мінімуму)
- OPC DA (в майбутньому треба би ще дати OPC UA)
- ODBC/OLEDB
Розширено до цього всього:
- CANopen
- управління
частотниками
- Profibus
Для стаціонару це все комплектувалося лабораторними роботами на
реальному обладнанні. Винятком хіба що є Profibus, для якого в мене
просто не вистачало часу. Останній рік (весна 2015) мене вбив своєю
коротковизною курсу – усі розширення пішли в трубу і студенти реально не покрутили
через мережу двигунами з частотниками і не поклацали розподіленою периферією.
Для заочників … ну тут все зовсім туго по всім напрямкам. Тобто це
гірше ніж саме погане…
І так, стандартний набір якимось чудом треба було перенести на
дистанційну форму. Тобто лабораторні роботи по мережам, які проводилися в спеціалізованій
лабораторії (http://www.iasu-nuft.pp.ua/pro-kafedru/laboatoria-schneider-electric),
оснащеній всяким дорогим обладнанням необхідно було замінити чимось не набагато
гіршим. На перший погляд це наче нереально, але з роками назбиралося багато
цікавих ідей.
Утиліти і утилітки
За мою практику викладання і розробки реальних систем я назбирав доволі
багато цікавих утиліт:
Але реально мене "пробило" на рішення дистанційних
лабораторок – це утиліта COM0COM, яка імітує роботу нуль-модемного з’єднання. Це просто бомба!
– два COM порти з’єднані
між собою на одному компі та ще й без реальних СОМ-портів! Звичайно не все там
гладко, але база є – тепер у тебе на компі є мережа на базі послідовних
інтерфейсів, яка складається з двох пристроїв, залишається тільки поціпити на
один порт одну прогу, а на інший другу.
Віртуальні машини
Це рішення теж прийшло не за одну ніч. Про віртуальні машини я чув вже
давно, але почав їх юзати буквально роки два тому. І десь в голові воно склалося, що віртуалка –
це один із базових елементів фундаменту любої АСУТП-шної дисципліни, що
потребує лабораторних робіт.
Що дає віртуальна машина для лабораторок?
- кросплатформеність
- можливість сформувати образ машини з усім наперед встановленим софтом
- можливість проведення лабораторок по комп’ютерним мережам (а ви пам’ятаєте, що в мене там всякі Ethernet + TCP/IP)
- самі додумайте далі…
Одна з вимог в дистанційному курсі – весь софт безкоштовний. Тому (і не
тільки) в якості віртуальної машини вибрав Virtual Box.
Отже на кафедрі записується образ диску віртуалки, файл імпорту - і все
готове. Образ бажано забрати з собою за місцем навчання, так як 3Гб не дуже швидко
зтягується. Тим не менше, витягнути з Інтернету залитий нами образ теж не така
вже і велика проблема.
А як же контролери, частотники …
З мережами розібралися, з програмами наче теж, а що робити з
пристроями?
Як що ? Програмно імітувати! Ця частина рішення – є самою свіжою і сильно
розв’язала мені руки. Але про це розповім вже іншим разом.
Хочу читати далі...
Комментариев нет:
Отправить комментарий